Путешествовала Ольга Фреймут

Санкт-Моріц – мій улюблений лижний курорт. Так, туди найкраще летіти приватним літаком, бо інакше доведеться довгими закучугуреними дорогами діставатися таксі з Цюріха – може закачати і втомити.

Я святкувала там день народження… найкращий і найяскравіший з усіх.

Хотіла туди, бо близька мені по духу Коко Шанель обирала Санкт- Моріц для відпочинку. А час на розваги у стилі all inclusive вона б не витрачала.

Ми зупинилися у Kulm – це перший зимовий готель курорту. Там відбулося відкриття Олімпійських ігор і моє власне відкриття готелю, який став улюбленим.

Ми сиділи біля затишного каміну у стилі бароко. Пили трав’яний чай. І дивилися на людей. Красиві жінки , які вміють носити хутро. Я проти натуральних шуб, але на цих панянках все мало обриси XIX сторіччя. Раптом почула діалог російської пари:

Він:

– У тебя шея голая. Завтра купим еще бриллиантов…

Вона :

– Да, я совсем замерзла…

Величезні номери у теплому дереві, розкішні єгипетські простирадла та ніжна порцелянові горнятка …

Шопінг у Санкт-Моріці – вершковий, для найвишуканіших. Таких торбинок, як у Tom Ford нема навіть в Harrods. Пригадую бутік Prada, величезну колекцію спортивного вбрання.

Цей курорт ніби дорожить простотою, бо весь у розкоші. Тому такі прості речі, як нут тарт та капучино у кав’ярні, – вибрик багатія, який раптом з елітного авто для жарту сідає в тролейбус.

Ще один п’ятизірковий готель поруч Badrutt’s Palace – відігравав нас від зимноти. Я пила чай у залі на першому поверсі – підвела очі і зустрілась поглядом з Мадонною Рафаеля. Справжньою.

Це і є Санкт-Моріц. Тут усе справжнє. Якщо блиск, то від діамантів. Якщо перехожий на вулиці, то мільйонер! Це місце, де розкіш за пропискою.